Рекомендовані схеми застосування препаратів на різних культурах

Позакореневе підживлення сьогодні є необхідним агрозаходом при вирощуванні сільськогосподарських культур. Обробка рослин по листку елементами живлення й біологічно активними речовинами дозволяє значно підвищити ефективність основних (ґрунтових) добрив, збільшити коефіцієнт використання вологи, нівелювати негативну дію погодних факторів і пестицидів, максимально реалізувати генетичний потенціал сучасних сортів і гібридів рослин.

В усі схеми листкового підживлення рослин, як для традиційних (мінімальних), так й інтенсивних технологій, обов’язково включають препарати з макро- і мікроелементами.

Найвищої ефективності внесення мікроелементів-металів у позакореневе підживлення можна досягнути за умови їх хелатування. В умовах упровадження більш інтенсивних технологій у рослинництві (а в останні роки інтенсифікація рослинництва набула значних обертів) роль позакореневого підживлення суттєво зросла. Крім препаратів на основі тільки макро і мікроелементів, до схем позакореневого підживлення доцільно включати препарати для корекції ростових і обмінних процесів на основі гумінових і фульвокислот, амінокислот, екстрактів морських водоростей та фізіологічно активних речовин синтетичної природи.

Загальним правилом проведення всіх позакореневих підживлень є здійснення їх у найбільш чутливі (критичні) фази росту та розвитку конкретної культури (формування генеративних органів, максимальне споживання елементів живлення, налив та достигання врожаю), а також, у разі необхідності, за даними листкової діагностики.

Зернові колосові (озима і яра пшениця, озимий і ярий ячмінь, озиме жито та ін.)

Для отримання високих урожаїв якісного зерна пшениці, ячменю та інших зернових культур, велике значення має організація системи удобрення. Аналіз урожайності зернових культур в Україні показує, що вони мають значний потенціал для її підвищення та поліпшення якісних показників зерна. Проте на сучасному етапі для цього вже недостатньо мінерального живлення тільки основними макроелементами NPK. Необхідно забезпечити рослину ще й мікроелементами, а при високоінтенсивних технологіях – біологічно активними речовинами (гумінові і фульвокислоти, амінокислоти, екстракти морських водоростей та інші фізіологічно активні речовини синтетичного і природного походження). Зернові культури особливо чутливі до нестачі таких мікроелементів, як мідь, цинк, марганець, бор, молібден, добре реагують у критичні фази на біологічно активні речовини.

Схема застосування хелатних добрив Квантум на зернових культурах

Схема застосування хелатних добрив Квантум на зернових культурах

У разі наявності загрози теплових, водних, хімічних та інших видів стресу для підвищення стресостійкості використовують: Квантум СіАмін – 0,5 л/га; Квантум АкваСил – 1,0-2,0 л/га або Квантум ГУМАТ – 0,5-1,0 л/га. Для швидкого відновлення після дії стресу ефективним є застосування: Квантум АміноМакс 200 – 0,5 л/га або Квантум АміНоФрост – 0,7-1,0 л/га.

Кукурудза

У початковий період розвитку, до утворення першого надземного стеблового вузла, кукурудза росте досить повільно, поглинання поживних речовин слабкою кореневою системою незначне, і дуже важливу роль відіграє забезпеченість елементами живлення що містяться у насінні. Тому особливо важливо для гарного старту провести передпосівну обробку насіння сумішами мікроелементів. Наступний дуже важливий період розвитку кукурудзи – фаза 3-5 листків. Незбалансованість живлення в цей період майже неможливо компенсувати в наступній фазі, оскільки саме в цей період формуються генеративні органи, що визначають майбутню врожайність. Наступна критична фаза – 6-9 листків, саме в цей період здійснення підживлення поліпшує озерненість початків кукурудзи. У процесі вегетації кукурудза поглинає значну кількість мікроелементів. Кукурудза є рослиною-індикатором цинку, вона більше за інші культури реагує не його нестачу у грунті. Крім мікроелементів, кукурудза в умовах теплового, водного і гербіцидного стресів вимагає додаткового внесення функціональних добрив і біологічно активних речовин.

Схема застосування хелатних добрив Квантум на кукурудзі

Соняшник

Соняшник потребує значної кількості поживних речовин для формування врожаю (порівняно із зерновими культурами). У початковий період розвитку соняшник росте повільно внаслідок слабкої кореневої системи, й дуже важливу роль відіграє наявність достатньої кількості елементів живлення у насінні. Тому для гарного старту необхідно провести передпосівну обробку насіння сумішами мікроелементів та біологічно активних речовин. Дуже важливий період розвитку – період до10-12 листків (5-6 пар), в цей час закладається кошик і кількість квіток, яку буде мати рослина. Наявність бору в цей період суттєво впливає на майбутню озерненість кошика. Соняшник є борофільною рослиною.

Схема застосування хелатних добрив Квантум на соняшнику

Ріпак озимий та ярий, гірчиця

Ріпак і гірчиця дуже чутливі до внесення мікроелементів і біологічно активних речовин. Серед мікроелементів особливе значення мають бор, марганець та молібден. Мікроелементи є активаторами обміну речовин і біохімічних реакцій у рослині. Вони особливо потрібні у критичні фази росту і розвитку для формування врожаю та якісних показників. Нерідко позакореневе підживлення мікроелементами є вирішальним засобом повного забезпечення цими важливими елементами, оскільки для отримання високих урожаїв резервів мікроелементів у грунті може бути недостатньо. Ріпак і гірчиця є борофільними культурами. Підживлення (особливо бором) у фазу бутонізації - початку цвітіння є надзвичайно ефективним, оскільки сприяє збільшенню кількості квіток та їх кращому запиленню.

Схема застосування хелатних добрив Квантум на ріпаку

Схема застосування хелатних добрив Квантум на ріпаку

Цукрові буряки

Цукрові буряки є однією із найвибагливіших культур до кількості елементів живлення. Позакореневе підживлення мікроелементами сприяє підвищенню інтенсивності поглинання кореневою системою азоту, фосфору і калію з ґрунту. Особливо гостро культура реагує на дефіцит бору, що проявляється як у період посухи, так і при надлишковій вологості, а також за високих доз внесення мінеральних добрив. Значну роль відіграють й інші мікроелементи: марганець, цинк, мідь та молібден. Так, марганець сприяє накопиченню та транспорту цукру з листя до коренеплодів і стимулює формування нових тканин у точках росту, підсилюючи їхній розвиток. Він також сприяє поглинанню заліза з ґрунту.

Схема застосування хелатних добрив Квантум на цукрових буряках

Бобові культури (соя, горох та ін.)

Бобові на початку вегетації розвиваються повільно, коренева система слабо розвинена, тому особливе значення для майбутнього врожаю має передпосівна обробка насіння мікроелементами. Соя і горох, залежно від ґрунтових умов, відчувають потребу в певних мікроелементах. Після проведення вапнування бобові культури можуть відчувати нестачу бору і марганцю. Мікродобрива підвищують стійкість бобових рослин до грибкових та бактеріальних хвороб, посухи, екстремальних температур, підсилюють азотфіксацію з повітря, стимулюють синтез хлорофілу та активізують процес фотосинтезу. Потреба бобових у мікродобривах зростає після застосування підвищених норм мінеральних добрив. Мікродобрива використовують зазвичай у вигляді позакореневого підживлення i шляхом передпосівної обробки насіння. Молібден відіграє особливу роль у формуванні високого врожаю бобових. Він поліпшує азотний обмін у рослинах, бере участь в утворенні білка, підсилює процеси фотосинтезу та азотфіксації. На кислих (рН<5,5) ґрунтах молібден перестає засвоюватися, тому рекомендується позакореневе його внесення.

Схема застосування хелатних добрив Квантум на бобових